Одним з перших жителів Бобриці був Ігнатенко Іван. 1649 року він, разом з іншими козаками, служив на охоронному форпості на Приірпінському кордоні, встановленому відповідно до Андрусівського перемир’я. Форпост Ігнатенка знаходився на Стражниках, цю місцину також називають Старе Село, що знаходилось в Забірському хуторі (сучасний початок вулиці Леніна). Так і започаткувався рід Ігнатенків у цьому куточку Бобриці.
Наприкінці ХVIII століття Ігнатенко Терешко, трудар з великої літери, працював на рідній, ще прадідівській землі та користувався великою пошаною в односельчан. Його найменший онук Сергій Якович викладав у Полтаві, де й познайомився з майбутньою дружиною Ольгою Михайлівною – математиком від Бога. Від цього шлюбу у них народився син – Валентин.
Закінчивши Харківський інститут цивільної авіації, а затим аспірантуру в Києві, 40 років працював у конструкторському бюро Антонова. Валентин займався розробкою нових типів літаків АН – 24, був постійним членом комісії та зарубіжних представництв від КБ за кордоном по безпеці польотів АН – 24. Останні 6 років життя був у шлюбі з Таїсією Миколаївною Малючою, з якою пізнав сімейного щастя. Валентин Ігнатенко став та залишається великою гордістю Бобриці.
Рід Ігнатенків подарував Бобриці та і всій Україні багато достойних синів, якими ми пишаємося.
