Благоустрій с.Бобриця

Всі люди, бажають мешкати в красивій відремонтованій та прибраній оселі, вдягатися в гарний випраний одяг, їздити на вимитій та натертій до блиску автівці. Кожен, увійшовши до свого подвір’я, прагне побачити чисті доріжки, рівно підстрижену зелену травичку, духмяні яскраві квіти, охайні та доглянуті кущі і дерева.

В цьому не має нічого надзвичайного чи надприродного. Світ навколо нас воліє до досконалості. І ми, люди, є невід’ємною частиною цього чудового організму, що  постійно та безупинно відновлюється та розвивається, під назвою планета Земля. В дикій природі всі види живих істот знаходяться у симбіозі один з одним та, всі разом, живуть у гармонії з оточуючим середовищем. Людство не прилетіло з космосу та не з’явилося на Землі нізвідки. Протягом багатьох поколінь еволюції примітивна істота, завдяки розвитку та вдосконаленню такого вкрай необхідного та корисного інструменту як мозок, стала людиною – царем природи. І на цьому наша місія не завершена. Розвиваючи промисловість, будуючи міста, обробляючи землю ми не повинні забувати, що ми, в першу чергу, люди, а не тварини, що живуть виключно інстинктами. Наші міста та села, вулиці та подвір’я, будинки та квартири – це не просто декорації, які нам нав’язав хтось інший, відмінний від нас. Ні. Оточуючий нас індустріальний та цивілізований світ збудував не хтось, а наші пращури, батьки та ми самі, в решті решт. Нашим головним обов’язком є доглядати за тим, що ми маємо - вдосконалювати, розвивати, робити зручніше та красивіше, інколи, переробляти під свої нагальні потреби. Але робити це з любов’ю та повагою як до самого світу, тих творців, що вклали в нього частинку своїх душ, та до самих себе. Адже ми є Люди!

Живучі в пострадянській країні ми, за прикладом наших батьків та дідусів, звикли, що у нас все має бути безкоштовно, для нас все має робитися за рахунок держави, а наша справа – «сторона». Мало хто замислюється, що все це «безкоштовно» в СРСР було включено до вартості заробітної плати. Працівник отримував може 10% від реально зароблених коштів. Вся решта йшла на забезпечення «безкоштовних» послуг від держави. Але часи Радянського Союзу минули. Українці обрали свій шлях і свою незалежність. Разом з цим ми обрали ринкову економіку та конкуренцію. Взяти на себе відповідальність за ті процеси, що, по інерції, ще підконтрольні та залежать від держави, але вже мають зовсім інші джерела формування та фінансування.

Звичайно, в країнах «розвиненого капіталізму», в країнах Західної Європи, люди отримують більшу зарплатню та рівень життя кращій ніж в Україні. Але, в той же час, на них лежить більша відповідальність за цей комфорт та порядок, за чистоту довкілля та сприятливу екологічну атмосферу, що вони збудували для себе власними зусиллями та працьовитістю. Мабуть, на якомусь етапі свого розвитку люди зрозуміли, що крім грошей та швидкого економічного росту є ще й інші, не менш важливі речі. Речі, на яких постійно зосереджується погляд – чи то йдеш ти на роботу, або в магазин, чи просто гуляєш з сім’єю вулицями рідного міста, або ж відпочиваєш з друзями на березі озера, чи збираєш гриби у лісі.

Погодьтесь, значно приємніше бачити прибрані дороги та тротуари, доглянуті зелені насадження вздовж вулиць, красиві охайні паркани та будівлі, чистий та незасмічений ліс, чи берег водойми. Саме тому контроль над побутовою сферою життя європейців в рази більший ніж в Україні, як і ступінь особистої моральної та матеріальної відповідальності. Як то кажуть: «чисто не там де прибирають, а там де не смітять». Навряд чи пересічному європейцю прийде на думку кинути порожню обгортку від морозива у сусідський газон повз дороги, або жбурнути пляшку від пива в кущ бузку, що на весні так тішить око, або залишити недопалок на пішохідній доріжці чи на проїжджій частині, замість того, щоб донести його та викинути у смітник.

Окрім того, що європейці високо цінять труд комунальників, - що зумовлене не тільки високими штрафами, а й загальним шанобливим відношенням до чужої праці. Тобто якщо ти не поважаєш результати роботи ближнього свого, то саме таке ж ставлення, з боку оточуючих може бути і до тебе. Місцеві мешканці із задоволенням прикрашають прибудинкову територію квітами та кущами, що розпускаються в різний час, створюючи ефект постійного цвітіння, так і справжніми скульптурними композиціями, підіймаючи настрій оточуючим. Нерідко проводяться конкурси серед домогосподарств або, навіть, серед різних вулиць. Переможці тішаться не тільки результатами власної праці, а й отримують різні корисні призи.    

Індивідуальний благоустрій – це не єдине чим можуть похизуватися наші західні сусіди. Особливо популярним серед мешканців невеличких міст та сіл є проведення толок. У вихідні дні мешканці збираються гуртом на наводять лад на території свого населеного пункту. Зазвичай ця ініціатива активно підтримується місцевою владою, яка допомагає як фізичною силою власних працівників, так і технікою та приладдям. Звісно люди не однакові, не всі мають рівні фізичні можливості. Тому ті хто не в змозі фізично навантажуватись частують інших охочих до праці домашнім печивом, бутербродами та гарячими напоями. Такі заходи завжди відбуваються в дружній приємній атмосфері – люди не тільки роблять суспільно-корисну справу, але й знайомляться, спілкуються, складають спільні плани на майбутнє. По закінченню, на працьовитих односельчан чекає розважальна програма від місцевої влади. Тут вже на що вистачить фантазії – чи то концерт, чи танці, ну звісно накриті столи зі смаколиками та інші елементи розважальної програми.

Якщо піти ще далі, то можна відзначити такий чудовий соціальний проект як «Entente Florale Europe». Це конкурс для міст та сіл, який був заснований в далекому 1975 році спочатку між Великобританією та Францією. На сьогодні існує вже одинадцять країн членів конкурсу, їх кількість постійно зростає. Кожна країна висуває обране місто та село. Місто та село відвідує журі і проводиться оцінка. Звичайно, це значно ширший проект ніж індивідуальний благоустрій та суспільні толоки. Міста та села оцінюються за великою кількістю параметрів, серед яких: просторова інфраструктура, зелена інфраструктура, екологічна обстановка (повітря, ґрунт, вода, відходи), пейзаж, флора і фауна, парки та дитячі майданчики, дії добровольчих органів і співпраця між муніципалітетом та громадянами, туризм та відпочинок та інші.

Досконалості немає меж! І нам є чого прагнути і до чого тягнутися. Але нам потрібно чітко зрозуміти, що порятунок утопаючого, в першу чергу, справа рук самого утопаючого. Ми з Вами живемо в чудовому «Казковому Селі Бобриця». І тільки від нас залежить чи буде ця гучна назва відповідати дійсності…

Так що ж можливо зробити? Проблем так багато, а нас так мало, і часу у нас немає, і є справи поважливіше… Як говорять мудрі люди, коли хочеш зробити велику справу, але вона здається неосяжною та занадто об’ємною щоб все охопити разом, потрібно почати з «кутка», з чогось маленького, на що точно вистачить сил та наснаги. І як показує практика, зробивши маленький крок вже дуже важко зупинитися – ноги самі понесуть, а руки самі будуть робити. А головне – це те, що не потрібно робити все і відразу, не потрібно робити все самотужки, якщо легше, скорше і веселіше гуртом. Просто потрібно почати.

Бобрицька сільська рада, як і будь-яка інша влада, не є ідеальною. Але ті справи, що робляться, ті починання, що запроваджуються кажуть про те, що ми рухаємося у правильному напрямку. І не можна «усіх собак» вішати на владу. Треба спитати себе: «А що саме я можу зробити для свого села, для місця куди я повертаюся до дому, де проводжу дозвілля, де зростають мої діти, де живуть мої батьки?

Що я можу зробити для своєї маленької батьківщини?

А можна заключити договір на благоустрій місць загального користування з комунальним підприємством «Бобриця», що залучить до бюджету додаткові кошти, які підуть на оплату праці робітників, що призведе до збільшення їх кількості та якості їх роботи. Бо хто бажає працювати задарма?

Можна сортувати сміття. Бо несортоване сміття, зазвичай, відвозиться на сміттєзвалище, яке, по-перше, знаходиться далеко, і коштує це дорого, по-друге сміттєзвалища, взагалі як явище, погіршують екологічну атмосферу країни в цілому. А ось сортоване сміття вже можна продавати на переробні підприємства, залучаючи нові кошти та зберігаючи природне середовище. До речі, пакети для сортування безкоштовні, і можна навіть заощадити.

Потрібно не палити сухостій. Бо хто бажає дихати продуктами горіння, які призводять до низки захворювань дихальної та серцево-судинної системи, крім того «вбиваючи» верхній родючий шар ґрунту, оголюючи землю для різного роду шкідників та наражаючи себе та своїх сусідів на ризик пожежі. А, натомість, компостувати опале листя та суху траву, отримуючи корисне для рослин цілком органічне добриво.

Можна вийти за свій паркан та прибрати весь той бруд, що було накидано деякими, не дуже свідомими, представниками людства. Бо психологія людини така, що де вже брудно, і лежить сміття, там «ще трошки» не заважатиме, а де чисто і прибрано, туди і смітити якось соромно.   

Можна посадити за парканом квіти і кущі, зробити цікаві інсталяції, прикрасити та привести до ладу сам паркан. Це не тільки красиво і охайно, це може виявитися ще й корисно. За підтримки Бобрицької сільської ради та Бобрицького сільського благодійного фонду «Розвиток та благоустрій» оголошено конкурс серед домогосподарств з благоустрою фасадної присадибної ділянки. Всі бажаючи мають можливість зареєструватися на участь в приміщенні Бобрицької сільської ради або в групі на Фейсбуці. Серед номінацій:

- Найкраща присадибна ділянка;

- Найкращий благоустрій вулиці;

Можна зібратися із сусідами на толоку та прибрати прилеглу територію: свою вулицю, ліс поруч з вами чи озеро. Бо це полегшить труд комунальників та зробить ваш відпочинок на природі приємнішим. Перелік дат загально-сільських толок можна знайти на сторінці загальнодоступної групи в Фейсбуці «Казкове Село Бобриця».

Як бачите зробити можна багато маленьких справ, що, стануть однією великою та спільною справою по благоустрою нашого села.

Односельчани, долучайтесь.

Роман Резніченко,

житель с.Бобриця.