Екотуризм: Вплив екологічного (зеленого) туризму на розвиток сільських територій

Екологічний туризм за визначенням — це подорож до природних територій, не змінених або мало змінених діяльністю людини, з відповідальним ставленням до природи і як найменшим впливом на довкілля.

Цей вид туризму сприяє сталому розвитку населених пунктів, передбачає участь місцевого населення у наданні послуг, створює економічні стимули для охорони довкілля як основного фактору генерації доходу на території: як для жителів, так і місцевих--бюджетів.

Як це може вплинути на розвиток наших населених пунктів? Дуже проста відповідь: приміром, бюджет села Бобриця у 2014 році на 30% складався з доходів від так званого «пенькового збору». Громаді віддавали кілька десятків гривень місцевого податку за кожне спиляне дерево. Однак, дерева віком 60- 70 років знищувались назавжди, замість того, щоб жити до 200-300 років, як це передбачено природою. На лісовому ресурсі можна заробляти, не знищуючи його, а плекаючи.

Те ж саме стосується земельного ресурсу: ще кілька років тому сільради безповоротно роздавали десятки гектар землі, обмінюючи на невеликі вигоди (дитячі майданчики і т.п.). Натомість, правильно організована оренда цінного земельного ресурсу насправді приносить набагато більші доходи громадам за кілька років. Орендують землі під певні види діяльності: ферми й садові центри, туристичні комплекси, пляжі, угіддя для вигулу коней і т.п. Такі потреби з’являються в громадах за певних умов.

Туризм насправді є третьою за важливістю галуззю економіки світу, з величезним оборотом коштів і подорожуючих, кількість яких на 2015 рік досягла 1,2 мільярди осіб, або приблизно 1/6 населення
планети. Зважаючи на важливість галузі, 4 грудня 2016 року на черговому засіданні ООН оголосила 2017-й Міжнародним роком сталого розвитку туризму.

У структурі світового туризму екотуризм розвивається найбільш динамічно, набираючи до 30% щорічного приросту. Він є в тренді, оскільки люди у світі все більше звертають увагу на стан довкілля, в якому відпочивають, на екологічне пізнання природного середовища, культур, один одного, на власне здоров'я через активний відпочинок.

Екотуризм охоплює різні види туризму: активний, пригодницький, сільський, краєзнавчий, відпочинковий та ін., за умови, що особа, яка бере участь в екологічному турі, свідомо не втручається у природні екосистеми, поважаючи середовище і культуру місцевого населення. Видатки туриста поповнюють місцеві бюджети та збільшують доходи підприємців, що здійснюють платежі задля охорони природи як основного джерела їх доходу.

Екотуризм підвищує екологічну свідомість не лише туристів, але й місцевих мешканців. Побачивши зацікавленість регіоном, вони починають більше цінувати природні багатства й долучатися до їх охорони. Цей вид туризму генерує сталий потік коштів на підтримку охоронних програм, зокрема, догляд лісів і фауни.

Екотуризм має декілька важливих особливостей, які в сукупності відрізняють його від масового туризму:
1) Подорож до природних територій здійснюється порівняно невеликими групами. Мотивація туристів полягає у потребі спілкування з природою, прагненні отримати естетичне й моральне задоволення, побачити унікальні ландшафти.
2) Ще однією особливістю є екологічна свідомість подорожуючих. Туристи готові на деякий час забути про вигоди цивілізації, можливо, навіть тимчасово відмовитись від певних звичок заради підтримання довкілля у
належному стані. Крім того, екотуризм передбачає певну екологічну освіту в комплексі з глибоким пізнанням пам’яток природи, архітектури, культурних особливостей місцевого населення, орієнтуючись не на втручання
в екосистему, а на її вивчення й спостереження.

У світі є багато прикладів того, як екотуризм генерує значні кошти місцевим громада. Так, зокрема, економіка Швейцарії значно залежить від цього виду економічної активності, або ж східних регіонів Польщі, які нам більш близькі. Існують країни, економіка яких майже повністю залежить від розвитку даного сегменту економіки, наприклад, Коста-Рика.

В Україні цей вид туризму почав розвиватися не так давно, але сьогодні вже багато учасників туристичного ринку пропонують свій продукт з префіксом «еко». Проте, слід визнати, що далеко не кожен з них усвідомлює класичне розуміння терміну, в основі якого не лише відпочинок на природі, але й освітня
складова, свідомість туристів та ключова роль місцевої культури.

В Україні розвитком екотуризму займаються підприємці та громадські організації. На національному ж рівні діє Українська асоціація активного та екологічного туризму, яка входить у міжнародні організації з розвитку екотуризму.

У нашій країні екотуризм тяжіє, передовсім, до територій природно-заповідного фонду (наприклад, національних природних парків, яких в Україні на 2016 рік є 49), водойм (річок, озер, боліт, водоспадів), лісів, мальовничих ландшафтів. Окрім природного середовища, об’єктом інтересу екотуристів є етнічні традиції, історія, культура, мистецтво, архітектура, та загалом всілякі активності місцевого населення (наприклад,
виробництво органічних продуктів).

Для розвитку екотуризму на нашій території, необхідно декілька складових – наявність місць для відпочинку і відвідування, доступність до них, тобто шляхи сполучень, ну й активні люди на місцях, які надаватимуть туристам послуги. Місцеві жителі можуть заробляти чималі кошти, обслуговуючи гостей на своїй території шляхом надання різних послуг, наприклад: послуги з проживання, харчування, перевезення, прокату, торгівлі, навчання, туристичного супроводу, іноземного перекладу, організації дегустацій, організації подій і багато інших видів.

Водночас, територія, яка позиціонується як екологічно чиста, є дуже зручною для виробництва різних видів продукції з більшою реалізаційною вартістю (продукти харчування різного ступеню обробки, сувенірна та інші види продукції легкої промисловості). Розміщувати підприємства значно вигідніше у межах тих адміністративних одиниць, які дають можливість продавати вироблений товар дорожче в порівнянні з промисловими містами.

За розрахунками експертів, реалізація проекту «Долина двох рік» дає можливість організації кількох сотень робочих місць на території чотирьох сільрад (Бобрицької, Забірської, Княжицької та Музичанської) і водночас створити нове джерело доходів бюджетів місцевих рад.

Позитивною рисою екотуризму є те, що він відносно нескладний з точки зору організації, не вимагає значних
початкових фінансових витрат на інфраструктуру, доступний практично усім та швидкий до старту. Однак, він вимагає спільних і злагоджених дій громади, направлених на формування спільного бачення розвитку територій.

Проект екологічного та спортивного туризму «Долина двох рік» (р.Ірпінь та р.Бобриця) включений до Програм соціально-економічного розвитку наших сільських рад на 2017 рік. Робоча група вже працює над його реалізацією.

Усім, хто має бажання долучитись до цього проекту, звертатись до одного з координаторів проекту Олени Палій за тел: +38(067)777-35-71.

Роман Іваненко,
голова правління Бобрицького
благодійного фонду
«Розвиток та благоустрій»,
Сергій Підмогильний,
експерт з туризму,
голова правління Української
асоціації активного

та екологічного туризму